Петро Верхуша

ЗІ СВЯТОМ, ПАНОВЕ!
(Пожежникам)

В Україні незалежна
Навіть братія пожежна.
Незалежна від води
(При наявності біди),
Від електрики і газу
(Можуть вимкнути, зарази),
Бо співають їх фінанси
Непривабливі романси.
Але хлопці в вус не дують,
Жваво пресою торгують.
Їм журнал „Пожежна справа”
Подається замість страви,
Щоб не падали штани.
Хоч без грошей, —
Та пани.
А ви навіть на руїнах
Заспівайте дружно:
— Ще не вмерла Україна
І пожежна служба.

ПРОЩАЛЬНА ЗАПИСКА

Ти — життя моє зруйноване,
Ти — роки мої змарновані,
Та чи можна це пробачити?
Більш тебе не хочу бачити.
На розлуку ми приречені...
Інше все почуєш ввечері.

В ПОЛІКЛІНІЦІ

В поліклініці бабуся
Зазирає в кабінет:
— До кого б його звернуться?
Дохтор, виручіть мене!
Біль, що жити вже не хочу,
Що не знала на віку.
Розкажи мені, синочок,
Як попасти к зубнику?
Той на неї глянув строго
І сказав такі слова:
— Не зубник, а стоматолог
Зветься врач потрібний Вам.
І скрививсь, як від уколу,
Окуляри протира,
— А якщо я геніколог,
Як назвеш мене, стара?

ДИКІ ЛЮДИ

— Тату, тату! Подивися,
Дикі люди голі!
Звідкиля вони взялися?
Вирвались на волю?
Придивився батько пильно
Та рукою маше,
— Може дядько й дикий, сину,
А от мамка – наша.

ДУМКИ МИМОХІТЬ
Маєм від природи вже
Таку хибну вдачу, —
Як знайдем, — не бережем,
А як згубим — плачем.

* * *
Скажи мені, хто твій товариш,
А я, що з нього ти навариш.

 

* * *
Останню чарку вмів
По-філософськи пити,
Із дна себе ловив,
Щоб знову утопити.

 

* * *
Навчав Козьма Протков дивитись в корінь.
Вдивлявся. Та в очах стемніло скоро.

 

* * *
Поклявсь поєт: — Ні днини без рядочка.
Та Муза загуляла, суча дочка.

* * *
Чи можна обійняти необмежне?
— Від довгих рук питання це залежне.

 

* * *
Все до лиця їй пасувало б,
Якби лице все не псувало.

 

* * *
Хвалився Кіт, що він убрід…
Був водолазом його дід.

 

* * *
Була одна цікава думка
І ту украли недоумки.

 

* * *
Коли гарант лиш фигурант —
Для чого нам такий гарант?

 

* * *
Ішов. Із думкою зіткнувся.
Упав. Від болю матюкнувся.

ЗНОВУ ПРО МОВУ
Чому я не сокіл, чому не літаю? —
П’яненький „хохол” із калюжі питає.
А поруч „москаль”, —
Дай же крылья мне, боже...
“Хохол” йому дав.
Замість крил, та по рожі.
— Ти жрав моє сало, горілку пив вволю,
Калічити ж мови, пробач, не дозволю.


ЛІКИ ВІД КАШЛЮ
Із пов’язкою на горлі до аптеки завітав
Хворий дядько і охрипло у аптекаря спитав:

— Чи що є у вас від кашлю, щоб спинити його вмить ?
Той йому: — А Ви касторки,чи пургенчику прийміть.
— Це ти мене, — каже дядько, — в очевидь спровокував,
Бо касторкою той кашель ще ніхто не лікував.
— Он стоїть, в вікно погляньте, нерухомо чоловік,
Був на горлі він з бинтами і шарфом на голові,
А прийняв у нас касторки — кашель зразу і минув,
Дві години вже стовбичить і ніраз не кашлянув.

ПРО ВАСИЛЯ
Ти б, Василю, кинув пити,
Одягнув обнову,
Та увечері по місту
Прогулявсь зі мною.
Скільки ми живем упарі,-
Ще не був тверезим.
Чим то пить землі скопав би,
Посадив березу.
Що це сталося з тобою,
Ну скажи на милість?
Ми ж стрічалися в любові,
З нею поженились.
Ти ж тверезий був галантний,
Не зобидиш мухи.
Утопив свої таланти
У парах сивухи.
Спалахнув Василь, мов свічка, —
Все ти кажеш правду.
Маю я погані звички,
Треба дать їм раду.
Може б посадив березу
І в житті змінився,
Та хіба ж бо я тверезий
На тобі женився?!

Р Е К Л А М К И
Редактор висвітлював правду в газеті,
Та успіх найбільш вона мала в клозеті.
Рекламу дивитись потрібно частіше, —
Папір туалетний багато зручніше.

 

* * *
Подушечки “Орбіт” клав в рот неупинно.
Так схуднув, що шкіра присохла до спини.
Нічого не їв, крім оцього творіння,
Аж доки всі зуби зжував до коріння.

 

* * *
Налетів маньяк на жінку,
Але “Котекс”, як пружинка.
Не вдалось нічого дяді, —
Крильця стали на заваді.

 

* * *
Зробила все, як розказали,
Дитині памперс підв’язала.
Через неділю лиш згадала.
До чого ж ця реклама вдала.

 

* * *
Щоб від бігу не спотіти
Треба “Олд-Спайс” прихватити.
Мчав, помазавшись, не даром, —
Сплутав крем із скипидаром.

 

* * *
Як тільки побачила, що це за сила,
Шампунь “Хеденшолдерс” одразу купила.
Позбутись проблеми звичайно вдалося.
Та зникло з лупою кудись і волосся.

 

* * *
Рекламі повіривши, пив “Особливу”,
“Столичний стандарт” і “Первак”, що із сливи,
Збиравсь на “Олімп”, де зустрівся з “М’ягковим”,
І “Так” випивав всю до дна, до підкови,
Відомі “П’ять капиль” вливав помаленьку,
Легенько йшли “Хортиця”, “Штурман”, “Біленька”…
А вранці приймав “Алкапрін” на похмілля,
(З екрана хвалили божественне зілля).
Та, врешті, скінчились оці перегони
І пити почав лиш “Трезвіт” з “Алкогоном”.
Собі від реклами надав відпочинку.
Тепер “Галустена” лікує печінку.


Машина по місту невпинно курсує,
Водій не гальмує, водій “снікерсує”.
Та винен не “Снікерс”. Причина банальна —
У техніки просто відмовили гальма.


Як тільки рекламу побачила “Гали” —
Білизну стару в своїм домі зібрала
Та випрала. Стало все сніжно-біленьке.
Знесла на базар і пішло за новеньке.
Знайшла собі бізнес, хоча і вагалась.
„Славуту” купую. Ось, що таке “Гала”.


 БОНДАРЕВА КОРОВА
(шутка)
Вечер тихий, не суровый,
Жабы крячут во пруду,
Ну, а я свою корову
Прямо с пастбища веду.
К молоку я проявляю
Ненасытную любовь.
Потому, моя родная,
Неразлучны мы с тобой.
В унисон, моя Бурёнка,
Наших нежных стук сердец.
На себя взгляну с сторонки, —
Ай, да Бондарь, молодец!